Стандарт EN 13300 - класи стійкості фарб
Згідно з цим стандартом, лакофарбові матеріали поділяються на п'ять класів стійкості, що визначаються на основі товщини змитого шару після певної кількості циклів стирання.
Клас 1 відповідає найвищому рівню стійкості, де змитий шар становить менше 5 мікрон після 200 циклів стирання. Фарби цього класу застосовуються в умовах, де важлива висока стійкість до вологого прибирання, наприклад, в медичних установах.
Клас 2 вказує на стійкість фарби при змитті від 5 до 20 мікрон після 200 циклів стирання. Цей клас підходить для ванних кімнат, кухонь та інших приміщень з підвищеною вологістю.
Клас 3 означає стійкість фарби при змитті від 20 до 70 мікрон після 200 циклів стирання. Він рекомендований для житлових приміщень, де вологе прибирання не має значного впливу.
Клас 4 характеризує фарби, які зберігають свою якість при змитті до 70 мікрон після 40 циклів стирання. Цей клас часто застосовується для стельових покриттів, які не піддаються прямому впливу і виглядають свіжими на протязі тривалого періоду.
Клас 5 відповідає найнижчому рівню стійкості, де змитий шар становить 70 мікрон або більше після 40 циклів стирання. Цей клас використовується обмежено і зазвичай підходить для специфічних типів поверхонь, а його зовнішній вигляд нагадує класичну побілку, яка не може бути мита без пошкодження фарби.
Знання про клас стирання за DIN EN 13300 допомагає вибрати відповідну фарбу для конкретних умов та забезпечити тривалу стійкість лакофарбового покриття у вимогливих середовищах.
